Норка європейська

Норка, норка європейська (Mustela lutreola) — дрібний хижий ссавець роду мустела (Mustela) родини “куницеві” (Mustelidae).

Поширення

Поширена на території Іспанії, Франції, Румунії, України, Росії. Колись вид був поширений по всій Європі, але зараз зник на більшій частині свого ареалу.

Чисельність і причини її зміни: Невідома — орієнтовно, в Україні мешкає 200–300 особин. Причини змiни чисельностi: інтенсивна трансформація водно-болотних угідь в процесі їх господарського та рекреаційного використання. У 1976–80 рр. у Житомирській обл. чисельність, у порівняні з 1971–75 рр., скоротилася в 4 рази. У 1987 р. у пониззі Дністра мешкало 60 норок, а у 2000 р. — близько 10. Стабільна чисельність, з тенденцією до збільшення спостерігається на Півдні України. На сьогодні в межиріччі Дністра та Дунаю мешкає щонайменше 70 особин цього виду. Негативний вплив на популяції європейського виду створює більш конкурентно спроможня американська норка. Експериментально доведено, що при їх паруванні вагітність закінчується резорбцією ембріонів.

Особливості біології та наукове значення: Їжа норки: риба (20–35%), жаби (25–73%), раки (5–30%), молюски, комахи, полівки, миші та водоплавні птахи. Часто робить схованки корму. Статевої зрілості досягає у 9–11 місяців. Вагітність триває 40–43 дні. У квітні–липні самка народжує 1–7 сліпих щенят, які стають самостійними у 2,5–3 місяці. Веде осілий спосіб життя і має невелику індивідуальну ділянку (12–100 га). Здебільшого вона контролює 250–2000 м берегової лінії шириною 50–100 м. Типовим житлом хижака є нора з 1–2 надводними входами (Ø 8–10 см), довжиною 1,5 м, що ведуть у гніздову камеру розміром 48х55 см. В місцях мешкання ондатри і бобра залюбки використовує їх хатки і нори. Річки, стариці, озера, острови, гірські потоки, меліоративні канали з захаращеними, порослими лісом та гідрофільною рослинністю берегами.