Більше ста років тому основоположник грунтознавства Василь Докучаєв запропонував висадити у нашому степовому краї так звані лісопосадки, які б одночасно вирішили кілька тогочасних проблем. І перші з’явилися фактично наприкінці XIX сторіччя.  А вже у радянські часи його ідею активно підтримали соратники Сталіна. І тому так звані «Докучаєвські полезахисні смуги» у 40-50-х роках минулого сторіччя почали називати «Сталінськими посадками». У ті ж роки їх висаджували досить швидкими темпами. І мета була комплексна: по-перше, побороти пилові бурі (до речі, останні зафіксовані наприкінці 60-х років минулого сторіччя), по-друге, підвищити врожайність сільськогосподарських культур, а по-третє, змінити мікроклімат. Фактично завдяки захисним лісосмугам це і вдалося зробити. І вітри затримувались, і необхідна волога у ґрунтах. Разом з тим, у посадках з’являлися і місця для гніздування птахів, на території побільшало тварин, які живуть в лісах. А, головне, в регіоні успішно почали вирощувати аграрні культури. Тоді ж балансоутримувачами лісосмуг були колгоспи та радгоспи. І колись навіть соціалістичні змагання проводились на кращу висадку посадок. А тепер, коли жодних зусиль для їхнього покращення ми не докладаємо, та навпаки намагаємося все знищити, не розуміючи наслідків, своїми ж руками створюємо екологічне лихо. До речі,  якщо й надалі ми будемо винищувати посадки такими темпами, то за п’ять років їх взагалі не буде. Це, по суті, катастрофа для сільського господарства, за рахунок якого ми сьогодні й виживаємо.